Павел Загребельный

конными упряжками, куда заходят целые верблюжьи караваны, – с высоким синим звездным сводом. В полутьме боковые лавчонки, набитые товарами, лежащими там, может, и тысячу лет. Снопы света падают сверху сквозь узкие оконца.

Человек в этом мире должен иметь свое оружие. Как хищник- клыки и когти, как змея- яд, как бог- громы и молнии, как женщина-красоту и привлекательность.

Даже золото не нравилось ему так, как серебро, ибо в золоте была какая-то скрытая чванливость, оно отливало желтым – холодным и далеким – светом и напоминало этим неуловимость ночных огней на болотах и опушках. А серебро сияло ласково и мягко, будто подернутое легкими облаками летнее небо.

Не слід вдаватися до припущень, ніби Ясень мав конче усвідомлювати, що за сміхом ніколи не приховується насильство, що сміх не викликає крові й полум'я, що лицемірство й обман ніколи не сміються, а завжди надягають машкару поважності, що сміх знаменує не страх, а ствердження тої сили, яка походить від плодючості земної, народжень і вічних оновлень, від їдва й питва досхочу, що, в свою чергу, спричиняється до безсмертного тривання поколінь з діда-прадіда.

Нічого немає ворожішого й ненависнішого для жінки, ніж війна.

Людина з владою у руках відрізняється від звичайної так само, як збройний від безбройного.

Возвращаясь мыслями в прошлое, которого уже не вернешь, заливалась слезами, шептала неуклюжие отцовские вирши, и эти золотые слова: "Мужайся , многоплеменный росскiй народъ, да Христос начало крепости в тебе буде".