«Роксолана. Страсти в гареме» kitobidan iqtiboslar
Людина з владою у руках відрізняється від звичайної так само, як збройний від безбройного.
Тепер переконалася, що дияволи - тисячоликі. Часто й не знаєш, де вони і які.
Воістину: краса - в очах того, хто любить.
З примусової любові виростає тільки ненависть.
Кожен чоловік прагне бути островом, і володарі, мабуть, виразно відчувають це і ні за яку ціну не хочуть дозволити людям такої неприступності й незалежності.
Вісті - це теж товар. Їх можна пускати в обіг одразу, іноді доводиться складати в караван-сараях до слушної нагоди, але нехтувати ними справжній купець ніколи не буде.
Минуле, навіть відступаючи в людині, не зникає безслідно, воно переплітається з сущим, іноді лиш маячить на обріях свідомості, зринає у болючому спогаді або ж приходить у снах.
Бо ж світ однаково прекрасний навіть тоді, коли життя сумне, тяжке і нестерпне.
Ти поневолив, османський орле, лелечку з України, але будеш переможений нею, вже переможений!
І не тупою силою грубої переваги, а безсмертною потужністю життя, і незламністю душі, й невпокореністю серця.
Розумного завжди легше застерегти або й налякати, ніж дурня.
