«Рождественская песнь» audiokitobidan iqtiboslar, sahifa 7

Що за благословенні люди ці жінки! Ніколи й нічого вони не роблять наполовину й судять про все так рішуче.

На світі є чимало такого, що приносить мені добро, але не обов'язково при цьому ще й вигоду чи багатство.

Міські годинники на дзвіницях оце тільки вибили третю годину, а надворі вже було геть темно - та й з самого рання небо вже супилось немовби по-вечерньому - і у вікнах сусідніх контор уже світилися свічки, мов хто поквецяв червонястими мазками по брунастій завісі туману - такій щільній, що її, здавалося, можна було помацати рукою. Туман заповзав, просочувався в усі шпарини, у кожнісіньку замкову щілину. А який же він був густющий надворі! Яке тут вузьке подвір'я, а будинки по той бік ледь мріли крізь той туман, немов пливли сірими примарами. І можна біло подумати, бачивши, як брудна хмара злягає на землю, усе покриваючи темрявою, чи не відкрила сама матінка Природа десь тут, у сусідстві, свою власну броварню ти й чи не варить собі пива до свята.

Как немного нужно, чтобы заставить этих простаков преисполниться благодарности.

-почему же ты не хочешь верить своим глазам и ушам?

- потому что любой пустяк воздействует на них.

- Життєвий шлях людини, якщо неухильно йому слідувати, веде до визначеного кінця, - вимовив Скрудж. - Але якщо людина зійде з цього шляху, то і кінець буде іншим.

— Как! - вскричал Дух. - Ты хочешь своими нечистыми руками погасить благой свет, который я излучаю? Тебе мало того, что ты - один из тех, чьи пагубные страсти создали эту гасилку и вынудили меня год за годом носить ее, надвинув на самые глаза!

Лицо Марли, оно не утопало в непроницаемом мраке, как все остальные предметы во дворе, а напротив того — излучало призрачный свет, совсем как гнилой омар в темном погребе.

да осенит нас всех господь бог своею милостью!

а буревестники (не порождение ли они ветра, как водоросли — порождение морских глубин?)