Гофманова ніч

 
По  рубаних  щаблях  —
                 в  провалля,  в  яму,  в  тьму,
По  рубаних  щаблях,  по  сходах  обважнілих,
І  по  обвислих,  висклизаних  схилах  —
В  брухатий  льох,  в  забрьохану  корчму.
В  корчму  без  вивіски,  без  назви  і  наймення,
В  корчму  скажених  бюрґерів,  голодних  волоцюг,
В  корчму  фантастів,  візників  і  шлюх,
В  корчму  огидного  й  ганебного  натхнення.
Роззявивши  вона,  закопана  в  землі,
Мов  кислий  рот  п'яниць,  де,  наче  зуби  трухлі,
Стирчать  свічки,  ллючи  жовтавий  лій
На  стіл  дубовий  і  дебелі  кухлі.
Мов  кулаки  бубняві  й  круглі,
Мов  яблука  важкі,  плоди  добра  і  зла,