«Пуговица» kitobidan iqtiboslar

...життя не має смаку, в чистому вигляді воно - як дистильована вода. Ми самі додаємо у нього солі, перцю чи цукру. Коли життя набуває смаку - серце болить сильніше

Тільки людина здатна брехати. У природі брехні не існує. Хіба брешуть дерева, птахи, вода?.. Можна жити бідно, безтямно, дурнувато, легковажно, важко, але при цьому жити чесно - необхідно. Інакше - морок, ніч, смерть... Найстрашніше - втратити віру. Її гублять раз - і назавжди... А потім шукають. І знаходять виправдання собі. Роблять вигляд, що все гаразд, і посміхаються. Але голка в серці залишається. З нею можна якось жити.Але хіба це життя?

«Свадьба и похороны - вот два спектакля, в которых главные "виновники событий" не играют никакой роли!»

Цей янгол тебе обожнює, цей — захистить,

цей — убереже, а цей трохи сердиться…***

А ви знаєте, що існують люди, яким не потрібні слава, гроші, розкоші? Їм треба лише, щоб їх любили. Любили і не зраджували. Такі собі невеличкі горобчики, яких приручили, нагодували, напоїли, обігріли. Невже у когось підніметься рука образити свого прирученого горобчика?***

Людина має право на свободу. Людина має право на єдину свободу – бути собою.

"Свобода не може бути дозованою"

Для неї [продавщиці] було нестерпним наше щастя - і вона нас обрахувала. А мені стало її жаль, тому що увечері вдома на неї чекає п*яний чоловік - й жодного поцілунку

Мене не хвилює питання, що буде завтра? Я розумію, що «завтра» — це сьогодні, яке ще не настало. Воно завжди за кілька кроків од «тепер». І тому — нема чого боятися. Якщо зараз я дихаю, живу, рухаюсь — це вже добре. Чи думають про завтрашній день птахи, тварини чи дерева…

"Якщо люди п'ють з однієї посудини, можуть прочитати думки одне одного."

«Люди, которые не чувствуют любви, рано или поздно превращаются в зомби, в аморфное ничто, они недовольны жизнью, какой бы она ни была».

Люди, що не відчувають любові, рано чи пізно перетворюються на зомбі, на аморфне ніщо, вони незадоволені життям, хоч яким би воно було.