«Груші в тісті» kitobidan iqtiboslar

Чи ми взагалі кохалися? Логічно було б припустити, що так, бо коли двоє різностатевих осіб лягають у ліжко, то ж не для того, щоб обговорити останні рішення нашого парламенту.

Жінка, як уже до чогось звикне, то не розлучиться з тією звичкою до самої смерті.

Деколи хочеться сказати панні щось приємне. Закінчується це тим, що одного чудового ранку зазираєш на кухню і усвідомлюєш собі, що ти вже одружений. Можливо, це якраз і є той фатальний ранок.

Що ти там маєш? Що то за пляцки? Ти що — не міг ковбаси з яйцями всмажити? А де вчорашнє олів'є?

Яблук у мене не було. Зате були соковиті груші. А груші в тісті — записуйте! — ще смачніші за яблука.

Є безліч тупоголових чоловіків, які на сніданок панні пропонують ковбасу, яєшню, смажену бульбу або вчорашній олів'є з великою байдою хліба.

О жах! О кари Господні!

Панна, яка роздягається сама, робить це з двох причин: а) має тебе в дупі і їй глибоко начхати, що ти про неї думаєш, б) не має тебе в дупі, а тому не бажає грати вар'ята.

коли ви її спитаєте, скільки вона мала мужчин, можете не сумніватися, що відповідь буде одна: «Ти у мене другий»

Мало того, що не хоче ходити на роботу, як усі нормальні люди, то ще й пише якусь дурню, якої ніхто не хоче публікувати. Хіба можна з таким типом будувати майбутнє?

Я не побачу в пантеоні героїв ані Мазепи, ані Петлюри, ані Бандери. Україна - могутня держава, і кожен займається тим, до чого покликаний. Мазепа - меценатством, Петлюра - літературною критикою і перекладами, Бандера - агрономією. Інколи в пресі можна натрапити на згадки про лектора Кравчука, сільського поета Мороза, бухгалтера Ющенка, інженера-конструктора Кучму, публіциста Вітренко, модельєра Тимошенко, знатного шахтаря Януковича.