Kitobni o'qish: «Glossary of the legal terminology (English-Ukrainian)»
The glossary of legal terminology presented to your attention contains legal terms in two languages English and Ukrainian and their a brief description. In the glossary, the terms are presented in Latin alphabetical order. The glossary will be helpful for law-related workers, people engaged in legal literature translations, and the general public.
The glossary discusses terms in the following sections of the legal system:
1. Judicial systems and jurisdiction
2. The procedure of criminal proceedings
3. Civil litigation.
4. Stages of the trial
5. Preliminary hearing and jury trial
6. Legal ethics
7. Constitutional law
8. Crimes against the person, property, and human habitation
9. Offenses and causing harm. Intentional offenses. Murder,
10. Crimes against morality and drug abuse
11. Negligence and liability
12. Conclusion of contracts. Contract requirements. Third parties and contract execution
13. Unified Commercial Code and contracts for the sale of goods
14. Personal property and liens. Intellectual property
15. Wills. The main provisions of the will and essential reservations and instructions.
16. Disinheritance. Revocation of the will, expiration, and exceptions.
17. Absence of a will. A personal representative of the property. Agency law
18. Settlement of property status. Acquisition of ownership of the real estate. Multiple ownership of the real estate
19. Mortgage loans. Landlord and tenant
20. The procedure of marriage and divorce
21. Commercial organizations. Bankruptcy Law
22. U.S. Immigration and Naturalization Service (INS)
The difficulty of translating terms lies in different legal systems in English-speaking countries and the Ukrainian. Therefore, it is sometimes difficult to find similar legal terms in these legal systems, and some terms were described by direct translation from one language to another.
The leading legal systems in named countries are the Anglo-Saxon and Romano-Germanic legal systems. The most critical differences in the Anglo-Saxon and Romano-Germanic law systems are that the Anglo-Saxon system of law is based on judicial precedents. In contrast, the Romano-Germanic system is based on normative legal acts. Anglo-Saxon law is not divided into public and private (Anglo-Saxon law does not have a structure of clarity and systematicity, unlike the Romano-Germanic legal system).
English law is the legal system of England and most of the states of the British Commonwealth of Nations and the United States. English law can be divided into two inextricably linked branches: general (or case law) and the law of statutes – acts of Parliament.
The essence of English common law is that the courts create it. Thus, in the course of hearings, based on the principle of stare decisis ("strictly adhering to what was decided earlier"), apply legal precedents to the facts and circumstances of each particular trial. The degree of legal force of judicial decisions depends on the court's position in the hierarchy of the judicial system. The hierarchy's highest court of appeal decisions is a binding legal precedent for application by lower courts.
Statutes are a codified reflection of case law since they are sets of rules from judicial precedents. The Parliament only has to bring the process to a logical conclusion by adopting the so-called "acts on legal reforms," amending the existing statutes, and formalizing the already actively applied law norms.
In English law, the following main branches are distinguished: Constitutional Law, Administrative Law, Family Law, Tort Law, Contract Law (in Business), Property Law, Trusts, Labor Law, Evidentiary Law, Criminal Law.
English law distinguishes the following types of law: common law and the law of equity, and also public and private law. The distinction between civil and criminal liability is central to English law – the procedure for judicial protection and terminology depends on it. The critical difference between public and personal law is who triggers the mechanisms of official coercion: the state or an individual. In the field of business, private law is most applicable, especially corporate law.
Criminal law is part of public law. A private person does not pursue the criminal, but by the state, because society as a whole suffers from the crime – the scale of the harmfulness of the consequences is used to explain why the same act can entail both criminal and civil liability (for example, drunk driving with a downed pedestrian entails both criminal prosecutions for threatening the whole society with drunk driving and civil liability for harming the health of an individual). To find the defendant guilty, the public prosecutor must prove that the actions or omissions had socially dangerous consequences or that the defendant failed to fulfill the obligation to take all necessary measures to avoid criminally punishable consequences.
Civil law is an element of private law. The names of civil cases reflect the fact that a private person initiated the coercion. The plaintiff must convince the court that the veracity of his statements is more likely than improbable (the principle of greater probability). Civil liability is not a punishment but serves as compensation. Therefore, for example, debt collection in civil proceedings cannot entail restriction of the debtor's freedom. The dispute may be settled out of court at the discretion of the parties. In the field of civil legal relations, the law of justice is most often applied.
An essential difference between the American legal system and the English one is the presence of a written Basic Law, which in the country is the Constitution of September 17, 1787, consisting of a preamble, seven articles, and twenty-seven amendments. English case law is not applied unconditionally.
The Romano-Germanic legal family includes the legal systems of Western, Central, Southern Europe and the Ukrainian. The main feature of the Romano-Germanic legal system is its formation based on the reception of Roman law. An essential element of Romano-Germanic law is its pronounced codification character. The main source of law is the law (normative legal act). It has a clear sectoral division of legal norms.
The historical feature of Romano-Germanic law is the elevated status of private law relative to public law; that is, the principle of the importance of personal law and the secondary nature of public law is observed. The concept of a legal norm is one of the most important elements of Romano-Germanic law. The understanding of the legal norm boils down to the following: the rule of law is a rule of conduct that is general and generally binding, is of great importance. The legal norm is considered an abstract order, as the highest rule of behavior for citizens and state bodies. Normative legal acts, as a rule, are constructed according to the following hierarchical scheme: constitutional (organic) laws – ordinary (current) laws – by-laws. The leading role in lawmaking belongs to the legislator, as a rule, to a representative body of state power; the prevailing legal doctrine is the doctrine of the rule of law. Firstly, it means that the law has the highest legal force, and all other normative legal acts must be brought into line with the law, and in case of contradiction of the law, any act can be protested or canceled. Secondly, under the doctrine of the rule of law, the law enforcement officer is obliged to act strictly under the law, without creating new legal norms.
The sources of law in the Ukrainian are the Constitution, federal constitutional laws, federal laws, presidential decrees and orders, Government resolutions and orders, departmental acts of federal executive authorities, constitutions (charters) of subjects of the Ukrainian, laws of subjects of the Ukrainian, acts of executive authorities of subjects of the Ukrainian, acts of local self-government bodies; also, international treaties and agreements, if they have been duly ratified, are sources of law.
Ukrainian’s legal system is a combination of the national system of law and international legal obligations of the Ukrainian, the legal culture of Ukrainian society, and legal practice in Ukraine. In the Ukrainian legal system, it is traditionally possible to distinguish: constitutional (state) law, civil law, administrative law, criminal law, civil procedure law, criminal procedure law, agricultural law, land law, labor law, family law, financial law.
У поданому до вашої уваги глосарії з юридичної термінології наводяться юридичні терміни українською та англійською мовами, і подається їх короткий опис. У глосарії терміни подаються у алфавітному порядку. Глосарій буде корисний для працівників, пов'язаних з юриспруденцією, людей, які займаються перекладами юридичної літератури та широкої публіки.
У глосарії розглянути терміни за такими розділами правової системи:
1. Судові системи та юрисдикція
2. Процедура кримінального судочинства
3. Цивільний судовий процес.
4. Етапи судового розгляду
5. Попереднє слухання та суд присяжних
6. Юридична етика
7. Конституційне право
8. Злочини проти особи, власності та людського житла
9. Правопорушення та заподіяння шкоди. Умисні правопорушення. Вбивство,
10. Злочини проти моральності та зловживання наркотиками
11. Халатність та відповідальність
12. Укладання договорів. Вимоги договору. Треті сторони та виконання контрактів
13. Єдиний Комерційний кодекс та договори купівлі-продажу товарів
14. Особисте майно та застави. Інтелектуальна власність
15. Заповіти. Основні положення заповіту та важливі застереження та вказівки.
16. Позбавлення спадщини. Відкликання заповіту, закінчення терміну дії та виключення.
17. Відсутність заповіту. Особистий представник майна. Агентське право
18. Врегулювання майнового стану. Набуття права власності на нерухомість. Множинне володіння нерухомістю
19. Іпотечні кредити. Орендодавець та орендар
20. Процедура укладання шлюбу та його розірвання
21. Комерційні організації. Закон про банкрутство
22. Служба імміграції та натуралізації США (INS)
Складність перекладу термінів полягає у використанні різних правових систем в англомовних країнах та Україні. Тому іноді важко знайти аналогічні юридичні терміни в цих правових системах і деякі терміни описуються прямим перекладом з однієї мови на іншу.
Провідні правові системи у названих країнах – це англосаксонська та романо-німецька правові системи. Найважливіші відмінності в англосаксонській та романо-німецькій системі права полягають у тому, що англосаксонська система права ґрунтується на судових прецедентах, а романо-німецька базується на нормативних правових актах. В англосаксонському праві відсутний розподіл на громадське і приватне на відміну від романо-німецької правової системи.
Англійське право є правової системою Англії та більшості держав Британської Співдружності націй та США. Англійське право можна поділити на дві нерозривно пов'язані гілки: загальне (або прецедентне) право та право статутів – актів Парламенту. Судді, в процесі слухань, на основі принципу stare decisis («неухильно дотримуючись вирішеного раніше») застосовують юридичні прецеденти до фактів та обставин кожного конкретного судового розгляду. Ступінь юридичної сили судових рішень залежить від становища суду в ієрархії судової системи. Цілком зрозуміло, що рішення вищого за ієрархією апеляційного суду є обов'язковим юридичним прецедентом застосування судами нижчих інстанцій. Статути є кодифікованим відображенням прецедентного права, оскільки фактично є склепіння правил із судових прецедентів.
У англійському праві виділяють такі основні галузі: Конституційне право, Адміністративне право, Сімейне право, Деліктне право, Договірне право (у сфері бізнесу), Майнове право, Трасти, Трудове право, Доказове право, Кримінальне право. Англійське право розмежовує такі види права: загальне право право справедливості. А також публічне та приватне право. Ключова різниця між публічним та приватним правом у тому, хто запускає механізми офіційного примусу: держава чи приватна особа. У сфері бізнесу найбільш застосовно приватне право, особливо корпоративне. Розмежування цивільної та кримінальної відповідальності є центральним для англійського права – від цього залежить порядок судового захисту та термінологія.
Кримінальне право є частиною громадського права. Злочинця переслідує не приватна особа, а держава, тому що від злочину страждає суспільство в цілому – масштаб шкідливості наслідків використовується для пояснення, чому одне й те саме діяння може спричиняти і кримінальну, і цивільну відповідальність (наприклад, п'яне водіння зі збитим пішоходом тягне як кримінальне переслідування, що загрожує усьому суспільству, і громадянську відповідальність за заподіяння шкоди здоров'ю окремої людини). Для визнання підсудного винним державний обвинувач повинен довести, що дії чи бездіяльність мали суспільно небезпечні наслідки, або що підсудний не виконав обов'язків щодо вжиття всіх необхідних заходів, щоб уникнути кримінальних наслідків.
Цивільне право є елементом приватного права. Назви цивільних справ відображають той факт, що примус ініційований приватною особою. Позивач має переконати суд, що правдивість його тверджень вірогідніша, ніж неймовірна (принцип більшої ймовірності). Громадянська відповідальність перестає бути покаранням, а служить компенсацією. Тому, наприклад, стягнення боргу у цивільному процесі не може тягнути за собою обмеження свободи боржника (тому в порівняльно-правовому контексті практика заборони виїзду за кордон цивільно-правових боржників виглядає сумнівною). Суперечка на розсуд сторін може бути вирішена у позасудовому порядку. У сфері цивільних правовідносин найчастіше застосовується право справедливості.
Важлива відмінність американської правової системи від англійської полягає в наявності писаного Основного закону, яким у країні є Конституція 17 вересня 1787, що складається з преамбули, семи статей і двадцяти семи поправок. Англійське прецедентне право застосовується не беззастережно.
У романо-німецьку правову сім'ю входять правові системи країн Західної, Центральної та Південної Європи, включаючи Україну. Головною особливістю романо-німецької правової системи є формування на основі рецепції римського права. Важливою особливістю романо-німецького права є його яскраво виражений кодифікаційний характер. Основне джерело права – закон (нормативний правовий акт). Їй притаманний точний галузевий розподіл норм права.
Історичною особливістю романо-німецького права є підвищений статус приватного права щодо публічного права, тобто дотримується принцип первинності приватного права та вторинності публічного права. Поняття правової норми одна із найважливіших елементів романо-німецького права. Розуміння правової норми зводиться до такого: норма права – це правило поведінки, яке є загальним та загальнообов'язковим, має велике значення. Сама правова норма сприймається як абстрактне розпорядження, як найвище правило поведінки громадян і державних органів. Нормативно-правові акти, зазвичай, побудовані за такою ієрархічною схемою: конституційні (органічні) закони – звичайні (поточні) закони – підзаконні акти. Провідна роль правотворчості належить законодавцю, зазвичай, – представницькому органу в структурі державної влади; панівна юридична доктрина – доктрина верховенства закону. По-перше, вона означає, що закон має вищу юридичну силу і всі інші нормативно-правові акти мають бути приведені у відповідність до закону, а у разі суперечності закону будь-який акт може бути опротестований або скасований. По-друге, відповідно до доктрини верховенства закону правозастосовник зобов'язаний діяти строго відповідно до закону, не створюючи при цьому нових правових норм.
Джерелами права в Україні є Конституція, конституційні закони, укази та розпорядження Президента, постанови та розпорядження Уряду, відомчі акти органів виконавчої влади, акти органів місцевого самоврядування; також до джерел права належать міжнародні договори та угоди, якщо вони були в установленому порядку ратифіковані. Правова система України – сукупність національної системи права та міжнародно-правових зобов'язань, правової культури українського суспільства та правової практики. В правовій системі зазвичай можна виділити: конституційне (державне) право, цивільне право, адміністративне право, кримінальне право, цивільно-процесуальне право, кримінально-процесуальне право, аграрне право, земельне право, трудове право, сімейне право та фінансове право.
A
Abandoned property is a personal property the owner has intentionally discarded; the finder becomes the new owner.
Залишене майно (англ. abandoned property) – за цивільним законодавством України рухомі речі, кинуті власником або іншим чином залишені ним з метою відмови від права власності на них. Вони можуть бути звернені іншими особами в свою власність.
Abortion is the act of stopping a pregnancy.
Аборт (лат. abortus – викидень) – переривання вагітності шляхом видалення чи вигнання ембріона або плоду медикаментозним чи хірургічним втручанням. Аборт належить до найстаріших проблем медичної етики, а також філософії, юриспруденції та теології. Аборти в Україні є законними за запитом протягом перших 12 тижнів вагітності. Між 12 і 28 тижнями аборт застосовується з різних причин, включаючи медичні, соціальні та особисті підстави, та за будь-якої причини зі згоди комісії лікарів.
Absolute liability is liability for an act that causes harm without regard to fault or negligence—it is also called strict liability.
Абсолютна відповідальність – вид матеріальної відповідальності, яка ґрунтується на договірному зобов'язанні повністю відшкодувати матеріальну шкоду незалежно від вини чи недбалості. Іноді називається об'єктивною відповідальністю.
A–B trust is a type of marital deduction trust that reduces the second spouse's taxation to die by limiting the amount in that person’s estate to a not-taxable sum. It is also called the bypass trust, credit shelter trust, and exemption equivalent trust.
А-Б траст це тип трасту на подружнє відрахування. Траст є універсальним інструментом управління власністю. Також є ефективним інструментом податкового планування, захисту активів та їхнього передання у спадок.Тип сімейного А-Б трасту часто використовується для організації впорядкованої передачі майна та активів у разі смерті і зменшує оподаткування другого з подружжя або дитини. Це називається обхідним, кредитним захисним та еквівалентним трастом.
The acceleration clause is a clause in a mortgage or note that causes the entire balance of the loan to become due when a default occurs.
Пункт про прискорення виплати іпотеки. Прискорення іпотеки – це практика виплати іпотечної позички швидше, ніж потрібно за умовами іпотечного договору. Крім того, цей пункт застосовується у випадку, якщо весь залишок кредиту стає таким, що підлягає погашенню при настанні дефолту.
Acceptance means that the offer consents (agrees) to the terms of the offer, an acceptance occurs, and an agreement comes into existence.
Акцепт – це згода на укладення договору відповідно до пропозиції (оферти) іншої сторони. Якщо одержувач оферти приймає (згоджується) з умовами оферти, відбувається акцепт і угода набирає чинності.
Accessory after the fact is when one receives, relieves, comforts, or assists another with the knowledge that the other has committed a felony.
Непрямий співучасник або співучасник після факту – це особа, яка дізнається про злочин після його вчинення та допомагає злочинцю приховати його, або допомагає злочинцю у втечі, або просто не повідомляє про злочин.
Accessory before the fact is when one who procures, counsels, or commands another commits a felony but is not present when the felony is committed.
Непрямий співучасник або співучасник перед фактом – особа, яка дізнається про злочин і надає певну допомогу до вчинення злочину.
Accomplice is anyone who takes part with another in the commission of a crime.
Співучасниками злочину поряд із виконавцем визнаються організатор, підбурювач та посібник. Підбурювачем визнається особа, яка схилила іншу особу до скоєння злочину шляхом умовляння, підкупу, погрози або іншим способом.
Accord and satisfaction is an agreement to perform a contractual obligation in a different manner than originally called for and the completion of that agreed-upon performance.
Згода та задоволення – це правовий механізм, який дає можливість одній із сторін, які уклали контракт, уникнути зобов'язань, що випливають із цього контракту, за умови, що інша сторона не заперечує.
Acknowledgment is a formal declaration before an authorized official, by a person who executes an instrument, that an act or deed is their free act or deed.
Визнання або підтвердження – це офіційна заява перед уповноваженою посадовою особою про те, що його / її дія або вчинок є вільною дією або вчинком.
Acquitted means discharged from accusation; to be found not guilty.
Виправдання означає, що підозрюваний виправданий, звільнений від обвинувачення; буде визнаний невинним.
Acquittal is a judicial decision after a full inquiry establishes the accused's innocence.
Виправдувальний вердикт присяжних та виправдувальний вирок – кінцеві пункти того великого шляху, який проходить кримінальне судочинство у пошуках переконливої відповіді на запитання, чи винен обвинувачений у скоєнні злочину.
Action means a lawsuit or court proceeding.
Міра впливу – позов або судовий розгляд.
Actionable is furnishing legal ground for a lawsuit.
Підстава для судового переслідування – це позовне забезпечення юридичної підстави для судового позову.
Actus reus is a voluntary act.
Злочинне діяння – це суспільно небезпечне, протиправне, свідомо-вольове діяння (дія чи бездіяльність), що завдає шкоди суспільним відносинам, які охороняються кримінальним законом. Загальна небезпека дії полягає у заподіянні шкоди відносинам, охоронюваним кримінальним законом.
Ad damnum is the clause in the complaint stating the damages claimed by the plaintiff.
Частина позовної заяви, що містить виклад збитку -пункт у скарзі про відшкодування збитків, заявлених позивачем.
Adeemed means taken away.
Позбавляти спадщини. У спадковому праві існує можливість позбавити людину належної їй спадщини навіть у тому випадку, коли вона має право на свою частку майна за законом або в силу заповіту.
Ademption, or ademption by extinction, is a common law doctrine used in the law of wills to determine what happens when property bequeathed under a will is no longer in the testator's estate at the time of the testator's death.
Поглинання вимиранням – це доктрина загального права, яка використовується в законі про заповіт для визначення того, що відбувається, коли деяке майно, заповідане за заповітом, більше не знаходиться в майні спадкодавця на момент його смерті, оскільки воно було передано комусь іншому або знищено.
Adequate provocation is a provocation that a reasonable person might naturally be induced to commit the act after losing self-control.
Адекватна провокація – це вид психологічної маніпуляції, здійснюваної в інтересах провокатора з метою спонукання кого-небудь до певних дій, що тягне для дійових осіб негативні наслідки.
An adhesion contract is a contract drawn by one party for that party’s benefit whose terms must be accepted, as is, on a take-it-or-leave-it basis if a contract is to result.
Договір про приєднання – це приблизний договір або ряд уніфікованих умов, викладених у письмовій формі, сформульованих заздалегідь з урахуванням торговельної практики або звичаїв, прийнятих договірними сторонами, після того як вони були узгоджені з вимогами конкретної угоди.
Adjourn case. If a case is generally adjourned, it means it still exists in the court records but isn't active anymore. If the problem occurs again, the case can be returned to court.
Відкладати засідання суду. Цей термін використовується у випадку якщо справа відкладається, це означає, що вона все ще існує в судових протоколах, але не активна. Якщо проблема виникне знову, справа може бути повернена до суду.
Adjournment of a court session for a certain period of time. According to the Code of Criminal Procedure, if the trial is impossible due to the failure of any of the summoned persons to appear at the court session or due to the need to demand new evidence, the court issues a ruling or resolution on its postponement for a certain period.
Відкладення судового засідання на певний термін. Судовий розгляд є неможливим у зв'язку з неявкою в судове засідання когось із викликаних осіб або у зв'язку з необхідністю витребування нових доказів, суд постановляє ухвалу про його відкладення на певний термін.
Adjudicating. Determining finally by a court.
Винесення судового рішення Сутність судового рішення полягає в тому, що воно є вольовим актом органу держави. Вирішуючи від імені держави цивільну справу по суті, суд підтверджує певні правовідносини (або його відсутність), суб'єктивні матеріальні права і обов'язки або певні факти.
Adjudication. A court judgment.
Ухвала суду – документ судової інстанції, що містить результат вирішення спору, по суті.
An adjustable-rate mortgage has an interest rate that fluctuates according to changes in an index to which it is connected.
Іпотека з регульованою ставкою. Її основна характеристика полягає в тому, що сама процентна ставка і, відповідно, розмір щомісячних виплат періодично переглядаються в залежності від зміни поточних ринкових процентних ставок і відповідно до умов договору.
The administrator is a male appointed by the court to administer the estate of an intestate decedent.
Адміністратор – особа, призначена судом для управління майном померлого без заповіту.
An administrator ad litem is an administrator appointed by the court to represent the interests of an estate in an action.
Адміністратор спадщини на період розгляду справи Адміністратор спадщини на період розгляду справи -особа, призначена цивільним судом або судом у справах опіки або реєстратором заповіту для вирішення питань про майно померлого без заповіту (особи, яка не залишила заповіту). для представлення інтересів майнової маси в позові.
An administrator cum testamento annexo is a person appointed by the court to administer a testate estate in which no executor is nominated or in which the executor has died or, for some reason, does not settle the estate.
Адміністратор спадщини з прикладеним заповітом – особа, призначена судом для управління спадковим майном, в якому не зазначено душоприказника або вказано неналежного душоприказника
Administrator d.b.n. is a person appointed by the court to complete the settlement of an estate in which a previously appointed administrator has died, resigned or been removed. (d.b.n. is an abbreviation for de bonis non.)
Адміністратор майнa померлого за призначенням суду. Керуючий майном померлого за призначенням суду – особа, призначена судом для завершення врегулювання майнового стану, в якому раніше призначений адміністратор помер, пішов у відставку або був звільнений з посади.
Administrator pendente lite is a temporary administrator appointed by the court to protect estate assets when a will is challenged.
Адміністратор спадщини на період судового розгляду. Керуючий спадщиною на період судового розгляду -тимчасовий адміністратор, призначений судом для захисту майнових активів при оскарженні заповіту.
An administrator with the will annexed is a person appointed by the court to administer a testate estate in which no executor is nominated or the executor has died or, for some reason, does not settle the estate. Also called administrator c.t.a., administrator cum testamento annexo, and administrator w.w.a.
Адміністратор спадщини з докладеним заповітом – особа, призначена судом для управління спадковим майном, в якому немає призначеного виконавця або в якому виконавець помер та з якоїсь причини не врегулював майно.
Administratrix is a female appointed by the court to administer the estate of an intestate decedent.
Жінка-виконавиця це особа жіночої статі, яка призначена судом для управління майном померлого без заповіту.
The administration of justice includes the personnel, activity, and structure of the justice system—courts and police—in the detection, investigation, apprehension, interviewing, and trial of persons suspected of crime.
Правоохоронні органи, органи правопорядку – група державних органів, яка здійснює діяльність із захисту прав і свобод людини, охорони правопорядку та законності у суспільстві та державі.
The administrative hearing process is similar to being in court for a trial. However, an administrative hearing involves disputes under the authority of governmental agencies.
Адміністративне слухання справи. Адміністративні покарання повинні накладатися повноважним органом (посадовою особою) з урахуванням характеру вчиненого правопорушення (об'єкта посягання, наслідків, поширеності діяння і стану боротьби з ним) і обставин, що пом'якшують (обтяжують) відповідальність.
Admissible evidence is pertinent and proper evidence to be considered in reaching a decision following specific rules.
Допустимий доказ – це доказ, який є доречним та належним для розгляду при прийнятті рішення відповідно до конкретних правил.
Adoption is a form of family upbringing of children deprived of parental care, with the establishment of legal (personal and property) relations between parents and children between the adopted and the adopter.
Усиновлення/удочеріння – форма сімейного виховання дітей, позбавлених батьківського піклування, із встановленням між усиновленим та усиновлювачем правових (особистих та майнових) відносин, що існують між батьками та дітьми.
Adoptive parents are parents who adopt a child.
Прийомні батьки або прийомна сім'я – форма правового устрою дітей-сиріт та дітей, що залишилися без піклування батьків. Здійснюється по договору між подружжям чи одинокими громадянами і органами опіки і піклування. Договір про прийомну сім'ю може укласти й родич дитини.
Adultery is voluntary sexual intercourse by a married person with someone other than that person’s spouse or by an unmarried person with a married person.
