Kitobni o'qish: «Іскра надії»

Сергій Горбаньов,

військовий медик, місіонер

Вірші в книзі – авторства Аліни Рейнгард.

I

Любов та смерть – дві протилежності, які одночасно існують в кожній людині…

Так, саме на цьому будувалися догми психоаналізу. Тяжіння до любові та тяжіння до смерті, вони є в кожному, але тяжіння до любові завжди перемагає! Творці психоаналізу вважали саме так, поки не зіткнулися з Другою світовою війною… Саме тоді довелося визнати: ні, буває таке, що тяжіння до смерті стає сильнішим, інакше не було би тих нелюдських жахів, що їх зазнали…

І це стосується кожної війни, просто кожної. Війна – це тяжіння до смерті, і людям, які беруть у ній участь, доводиться вирішувати: чи лишилося в них місце для любові? А любов, як каже нам фактично будь-яка світова релігія – це Бог. Це ім’я Бога, сутність Бога! І без Бога не буває війни – ні, не тому, що божествена воля змушує нас вбивати одне одного. Просто через те, що разом із тяжінням до смерті завжди є й тяжіння до любові.

Люди завжди прагнули перемоги в будь-якому конфлікті – тобто такого миру, аби бути ним задоволеними повністю. Хай і кажуть, що худий мир кращий за добру сварку – не всі й не завжди у це вірять. А отже, люди просять у Бога не просто миру – перемоги. Може, він і надсилає війну як відповідь на це? Подивіться на те, як виглядає ваша добра сварка – чи не кращим стане худий мир? Чи потрібно воювати, сваритися, взагалі мати якісь конфлікти між собою?!

Найкривавішими воєнними походами середніх віків були, звісно, походи хрестоносців. Тих, хто ніс у душі Бога, хто дійсно пояснював свій шлях саме любов’ю. Священні війни – про те саме, будь-яка священна війна священна саме тому, що образ Бога несеться кожним із собою довгими шляхами фронту. Але чи може Бог дати не тяжіння до смерті, а саме настільки сильний потяг до любові, щоб потреба у війні просто відпала? Саме це питання ми би й хотіли поставити у даному творі. Поставити перед вами – може, разом ми зможемо знайти відповідь?…

«Бог помер», – сказав колись Фрідріх Ніцше, збудувавши на цьому цілу філософську систему. А чи це так? Чи може Бог – той самий, що він є любов, – збудувати таке життя, аби в ньому більше не було жаху смерті та болю? Жаху війни… Адже це – найнебезпечніший вірус людства, набагато страшніший за будь-яку пандемію. Чи може бути кінець конфліктам, чи ненависть – вічна?