Kitobni o'qish: «Дитячі гри, пісні й казки»

Передмова

Всі оці дитячі гри, співи та казки зібрані серед народу на Волині, в Звягельському, Луцькому та Ковельському повітах; при записуванні задержана вимова, властива кожному з повітів. Матеріали сі, однак, не було записано від якоїсь одної людини з народу, вони збиралися довго в пам’яті моїй; мало не всі їх я знаю, як то кажуть, зроду, перейнявши їх ще дитиною від сільських дітей і від моєї родини, а матеріали з Ковельщини мені трапилось не раз перевірити на місці пізніше.

Може, так споруджена, збірка ся і не задовольнить всіх вимог сучасної етнографії, та коли вона заохотить інших зробити щось ліпше, то праця, покладена на неї, не буде пропаща.

Вважаю собі за повинність застерегти, що всі мелодії, уміщені в сій збірці, д. Квітка записав з мого голосу. Отже, приймаю відповідальність виключно на себе. Все, сказане тут про текст, відноситься в рівній мірі і до мелодій.

Лариса Косач

«Пускайте нас»

Запис Лесі Українки

Діти стають так, що половина береться за руки, а друга половина так собі гуртом тримається і співає:

 
1. Пускайте нас,
пускайте нас
за гір погуляти.
 

Той гурт, що за руки побрався, одспівує:

 
2. Не пустимо,
не пустимо,
бо близько Дунай.
А ми мости
помостимо
за райський Дунай.
 

Незчеплений гурт співає:

 
3. А ми мости
поломимо,
сами собі
поїдемо
за райський Дунай.
 

Та й силоміць прориваються крізь зчеплений гурт.

Треба завважити, що в с. Колодяжному діти, так само як і дорослі, намагаються співати якомога грубшим голосом, на цілу октаву нижче, ніж записано тут і далі в піснях з Колодяжного.

Гра в «залізного ключа», або у «вовка»

Запис Лесі Українки

Діти стають в коло, побравшись за руки, а одно в середині, в крузі, намагається прорватись, налягаючи грудьми їм на руки. Його питають: який ключ? Воно відказує: залізний! Як розчепить чиї руки, то виривається з круга і втікає, а за ним всі женуться та співають:

 
Ой дзвони дзвонять,
чорти вовка гонять
по болотах, очеретах,
де люди не ходять.
 

Хто зловить, той сам стає «вовком» у крузі, і тоді знов грають спочатку.

Місце запису: с. Колодяжне, коло Ковля.

Гра у «відьми»

Запис Лесі Українки

Діти вибирають «відьму»: одна стає і, — показуючи за кожним словом на кожного з дітей по черзі, починаючи від себе, «по сонцю», себто зліва направо, — «рахує» так:

 
Ене , мене, іки, паки,
ерве , серве, ісумдаки,
ей , свей, скусматей,
сіньки , піньки, цервута ,
алки , малки, талки, туз.
 

На кого впадає остатнє слово, той стає за «відьму». Так само вибирають «матку».

«Відьма» сідає долі, надувшись, мовби лиха, інші йдуть до неї, побравшись за руки «ключем» (у стяж), так що передня, «матка», може заслонити собою всіх. «Матка» починає співати, мовби дражнячись, а за нею всі:

 
Ой ти, бабо, ой ти, стара відьмо,
запрягаймо й їдьмо
за границю по пшеницю,
а поки ще видно.
 

«Відьма» зривається і силкується схопити котре, а «матка» боронить всії собою. Коли ж «відьма» таки торкне котрого, то той зостається, а всі біжать врозтіч; «відьма» ловить, і, котрого зловить, той стає «відьмою» на її місце. Той, що «відьма» торкнула ще перше, поки всі розбіглись, стає за «матку», і гра знов починається.

Місце запису: с. Колодяжне, коло Ковля.