Kitobni o'qish: «Вибрані поезії»

Твардовський

(Малоросійська балада)

 
 «Нуте, хлопці! швидко, шпарко!
Музики, заграйте!
Гей, шинкарю, гей, шинкарко,
Горілки давайте!»
 
 
Ріжуть скрипки і бандури,
Дівчата гопцюють;
Хлопці, піт аж ллється з шкури,
Коло їх гарцюють.
 
 
Бряжчать чарки, люльки шкварчать,
Шумує горілка;
Стук, гармидер, свистять, кричать,
Голосить сопілка.
 
 
Пан Твардовський в кінці стола
З поставця черкає.
«Гуляй, душа! тра-ла-ла-ла!» —
На ввесь шинк гукає.
 
 
В батька й матір отамана
І громаду лає;
Скрутив жида, як гамана,
Ще й усом моргає!
 
 
Сікнувсь улан — він вздовж його
Шаблюкою тріснув.
Улан — тю-тю!… га-га!… го-го!…
Зайцем в кутку приснув.
 
 
Взяв набакир писар шапку,
Пан грішми забрязкав.
Аж гульк! писар — верть в собаку
І на всіх загавкав.
 
 
А шевцеві пан Твардовський
В такі знаки дався,
Що, мабуть, із час московський
Барилом качався.
 
 
В ніс втеребив дві бурульки;
З бурульок, мов з кухви,
Б’ють під стелю через рульки
Джерела сивухи.
 
 
Б’ють джерела… пан-гульвіса
Кухоль підставляє;
Аж зирк в кухоль! — що у біса?
В’юн на дні іграє!
 
 
«Дух святий, миряни, з нами!
Вилупіть лиш баньки!»
В’юн утік, а цап з рогами
Вилазить із склянки.
 
 
Мекнув, мов його родимець
Почав мордувати.
Та й стриб в комин; аж гульк — німець
Стоїть серед хати!
 
 
Ніс — карлючка, рот свинячий,
Гиря всі в щетині;
Ніжки курячі, собачий
Хвіст, ріжки цапині.
 
 
Дриг ногою!… круть ріжками!…
В пояс поклонився:
«Ну, Твардовський, час, із нами
Щоб ти розплатився!
 
 
Гуляв єси, верховодив,