Роксолана. Страсти в гареме

очень хорошая книга. много описаний природы и состояний героев, что делает книгу ещё более приятной для чтения. всем поклонникам"великолепного века" и любителям художественной речи советую спасибо что дочитали отзыв.☺

Самій страшно, але я прочитала "Роксолану" і... мені навіть сподобалося О_о Ця книженція важка в усіх сенсах — майже 800 сторінок дрібним шрифтом, об’єм історії, вміщений у неї, притискає, а сама доля Роксолани... ох.

Всі ми знаємо про Роксолану, про неї розповідають навіть у школі на уроках історії, адже хоч і відомо про неї небагато, але все ж відомо і задокументовано. Єдина в історії Османської імперії жінка, котра сиділа поряд з султаном на троні, приймала послів, керувала зовнішньою політикою, розбудовувала державу. Саме з неї почалася доба так званого Жіночого Султанату в цій величезній імперії, хоча надалі владними були уже не стільки дружини султанів, а їхні матері. Однак рівня Роксолани так ніхто і не досяг. Історичних свідчень про неї дуже мало, а те, що збереглося, більше схоже на чутки і пересуди, ніж на справжні документи. Якою ж вона була людиною, можна тільки здогадуватися.

Загребельний, за його словами, якраз і спробував відтворити не лише історію, а й психологічний портрет Роксолани-Хуррем-Настасі (хоча, відверто, таки дуже часто впадав в надмірну філософію і хронікарство, без того книжку можна було б скоротити мінімум вдвічі)). Ким вона була, жертвою чи злочинницею? П’ятнадцятирічною забрали її до рабства, потрапила до гарема султана завдяки випадку і змогла зачарувати його своїм сміхом — хто ж сміється і співає у неволі? Її так і названо — Хуррем, Розсміяна. Була для султана найдорожчим скарбом, найближчою порадницею, живим світлом і теплом, тією, що робила з могутнього, кровожерливого тирана — м’якого і поступливого чоловіка. Але все це не за власним вибором, а примусово, під постійним наглядом євнухів, служок, інших рабинь, заздрісників, ворогів, держави і всього світу. Чи любила насправді султана? Навряд чи, всі його убивства і криваві закони відгукувалися в ній, а зробити нічого не могла. Однак була дійсно сильною особистістю, змогла перемогти своє рабство сміхом і співами, змогла знайти в собі сили не змиритися з рабською долею, а боротися, постійно шукала шляхи змінити цю кровожерливу неповоротку імперію. Була надзвичайно освіченою і розумною, адже навряд чи султан радився б із просто рабинею для задоволень.Однак тужила за рідним краєм, страждала від поневолення, адже хоч яким золотом і шовками обгортайся, якщо тримають тебе тут насильно і без вибору, щастя доволі сумнівне. Принаймні, так говорить Загребельний. Читати книгу цікаво, хоч яка вона величезна і важкезна. А що так багато оформлена у виданні від Видавництво Івана Малковича "Абабагаламага" / Ababahalamaha Publishers, то це справжнє задоволення (тільки не носіть її з собою)). "Роксолана" якось оминула мене що в школі, що на філфаці, тепер гештальт закрито)

"Человеку необходимы Отчизна,свобода и песня." П. Загребельный

Хороший,добротный исторический роман,настоящая литература. Ничего общего с любовными женскими романами (к моей большой радости). История любви - да, но любви очень противоречивой, мстительной,горькой, возможно потому, что рабской. У автора великолепный слог, прекрасные описания Стамбула 16 века, очень поэтично о славянских землях, в текст вплетены украинские песни,восточные притчи и стихи . До прочтения книги я мало что знала об Османской империи, а тут обычаи, нравы,быт, военные походы и все это очень органично и увлекательно. По поводу именно этого издания : минус - за вольное название и минус за то,что нигде не указано,что это только первая книга . В оригинале у П. Загребельного роман "Роксолана" в 2-х книгах.

хорошая книга. для тех кто любит историю. художественный вымысел гармонично вплетен в исторические события. автор хорошо описывает быт тех времён.