Kitobdan sitatalar «Хіба ревуть воли, як ясла повні?»

Легка тому робота й сама найважча, сама найзабарніша, хто її робить по своїй волі, залюбки, хто пестить у серці надію, що немарне вона піде, що через ту роботу він засягне свого щастя, котре ще й не видне, ще не чутно його й шелесту, котре десь далеко-далеко, ген за скількома роками праці, нужди, всякого горя, малює його думка рожевими квітками надії. Легко тому за всячину братись, — робить він, як віл, без утоми; працює, як хазяїн, завжди веселий, покійний.

Boshqa iqtiboslar