Kitobni o'qish: «Біблія саморозвитку. Ілюстроване видання»
Наполеон Гілл
Думай і багатій
Переклад українською Юлії Шматько
Вперше пропоную до вашої уваги знамениту формулу Ендрю Карнегі з примноження капіталу, засновану на тринадцяти перевірених кроках до багатства.
Перед вами 25 років вивчення досвіду більш ніж 500 найбагатших людей світу, які своїм прикладом довели, що дана філософія дійсно приносить плоди на практиці.
Наполеон Гілл
Розділ 1. Вступ
Шлях сили: від самої думки до реального бізнес-партнерства з великим Томасом Едісоном. Людина, яка «надумала» собі успіх.
Ви напевно чули фразу: «думки матеріалізуються». Так от, це абсолютна правда, скажу я вам. Вони можуть легко стати реальністю, особливо якщо за ними стоїть чітка мета, наполегливість і палке БАЖАННЯ перетворити їх на гроші або інші матеріальні об'єкти.
Едвін С. Барнс власне з особистого досвіду переконався, наскільки правдиво те, що люди дійсно можуть ДУМАТИ і БАГАТІТИ. Але усвідомлення цього прийшло до нього не відразу, воно приходило поступово. Все почалося з його палкого бажання стати діловим партнером великого Томаса Едісона.
Однією з головних особливостей БАЖАННЯ Барнса була чіткість і визначеність. Він хотів працювати разом з Едісоном, а не на нього.
Ознайомтеся з його біографією, зверніть увагу, як він починав і як поступово втілював свої бажання у життя, і тоді ви напевно зрозумієте, у чому полягають тринадцять принципів, які ведуть до багатства.
Коли це БАЖАННЯ (або, іншими словами, імпульс думки) вперше спалахнуло в його голові, він був не в змозі відразу його реалізувати. На його шляху стояли дві перешкоди. По-перше, він не був знайомий з паном Едісоном, а по-друге, у нього навіть не було грошей, щоб купити собі квиток на поїзд до Оранжа, штат Нью-Джерсі.
Для більшості людей цих труднощів вже було б досить, щоб все покинути і відмовитися від такої відчайдушної затії. Але бажання Барнса було не звичайним рядовим бажанням! Він був сповнений рішучості йти до перемоги будь-що, тому він навіть зважився на подорож у поштовому вагоні, бо поразка в його плани не входила. (Для тих, хто не знає, що таке поштовий вагон, пояснюю, що він рушив до Східного Оранжу на товарному поїзді).
Барнс зайшов до лабораторії пана Едісона і оголосив, що збирається стати його бізнес-партнером. Через багато років, згадуючи про свою першу зустріч з Барнсом, Едісон казав: «Він стояв переді мною, наче звичайнісінький волоцюга, але у його погляді було щось, що говорило про те, що він прийшов отримати бажане і не збирається йти з порожніми руками. Багаторічний досвід роботи з людьми навчив мене, що коли людина дійсно БАЖАЄ чогось настільки сильно, що готова заради цього поставити на кін своє майбутнє, вона обов'язково досягне бажаного. Я дав йому можливість, про яку він просив, бо в його очах я побачив рішучість досягати свого і ніколи не здаватися. Наступні події довели, що я не помилився у ньому».
Те, що молодий Барнс говорив тоді Едісону, було не важливо. Важливим було те, що він думав. Навіть сам Едісон так казав! Зовсім не зовнішність Барнса забезпечила йому ділове партнерство з видатним винахідником, тому що вона, ліпше навпаки – працювала проти нього. Саме його ДУМКИ, його спосіб мислення, стали вирішальним фактором його кар'єри.
Якби кожен міг легко та швидко зрозуміти всю важливість цієї фрази, навіть не було б потреби намагатися писати продовження цієї книги, бо тоді, як то кажуть, секрет фокусу був би розкритий.
Так, Барнс не став партнером Едісона відразу після їх першої зустрічі, але йому випав шанс попрацювати в офісах Едісона за символічну зарплату, виконуючи роботу, яку сам Едісон не вважав важливою, але для Барнса вона була дійсно такою, тому що вона давала йому можливість «показати» себе там, де його потенційний «бізнес-партнер» міг це помітити. Минали місяці. Барнс зрозумів, що ніяких конкретних зрушень не відбувається, але ж йому треба було якось наближатися до своєї заповітної, чіткої та КОНКРЕТНОЇ мети. Проте в голові Барнса процес йшов повним ходом, і процес цей був дуже важливим. Його БАЖАННЯ стати діловим партнером Едісона все посилювалося, воно вже кипіло.
Психологи правильно кажуть, що «коли людина дійсно готова до чогось, це щось до неї приходить». Барнс був готовий до ділового спілкування з Едісоном, більш того, він був РІШУЧЕ НАЛАШТОВАНИЙ НЕ ВТРАЧАТИ ЦЮ ГОТОВНІСТЬ, ПОКИ НЕ ОТРИМАЄ БАЖАНЕ.
Він не говорив собі: «Ну, і що з того? Думаю, прийшов час кинути цю затію і спробувати влаштуватися торговим агентом в якомусь іншому місці». Ні, любі друзі, він наполегливо говорив собі: «Я прийшов сюди, щоб стати партнером Едісона по бізнесу і я ним стану, нехай навіть на це піде залишок мого життя». І він говорив це абсолютно серйозно! Люди могли б кардинально змінювати своє життя, якби тільки вони вміли так само ставити собі ПЕВНУ і ЧІТКУ МЕТУ та йти до неї з таким самим завзяттям як Барнс!
Можливо, тоді молодий Барнс ще не усвідомлював повністю, що саме завдяки своїй сталевий хватці та наполегливості у відстоюванні свого БАЖАННЯ він подолав усі перешкоди і проклав собі шлях до тих можливостей, які він і шукав.
Коли перед Барнсом з'явилася можливість, вона з'явилася в іншій формі і в іншому напрямку, ніж він очікував. Можливість – неабиякий хитрун, вона любить прослизнути задными дверима, замаскувавшись як невдача або тимчасова поразка. Можливо, саме тому багато хто не може її розпізнати.
У цей час пан Едісон саме удосконалив свій новий офісний пристрій, відомий у той час як Диктофон Едісона (пізніше його стали називати Едіфоном). Його торгові агенти були не в захваті від цього апарату. Вони не вірили, що його буде легко продати. Але Барнс розгледів і розпізнав можливість. Вона тихо підкралася у вигляді дивного пристрою, який не зацікавив нікого, крім Барнса і, власне, його винахідника.
Барнс знав, що може продати Диктофон Едісона. Він запропонував це Едісону і швидко отримав свій шанс. І він дійсно продав цей апарат. Ба, навіть, він продав його з таким успіхом, що Едісон запропонував йому контракт на розповсюдження і продаж його винаходу всією країною. З цього ділового співробітництва народилося гасло «Вироблено Едісоном, запроваджено у вжиток Барнсом».
Цей бізнес-альянс успішно проіснував понад тридцять років. Барнс розбагатів, але крім цього він зробив дещо набагато важливіше: він довів, що дійсно можна «Думати і багатіти».
Якою сумою грошей можна оцінити БАЖАННЯ Барнса, я не знаю. Можливо, воно принесло йому два або три мільйони доларів, але сума, якою б вона не була, стає неважливою у порівнянні з великим досвідом, який він отримав у формі чіткого знання, що нематеріальний імпульс думки може бути перетворений на його фізичний аналог шляхом застосування певних принципів.
Барнс буквально «надумав» собі партнерство з великим Едісоном! Він «надумав» своє багатство. На початку у нього не було нічого, окрім усвідомлення того, ЩО ВІН ХОТІВ КОНКРЕТНУ РІЧ. І він мав ТВЕРДИЙ НАМІР досягти бажаного.
Коли він починав, у нього не було ані цента за душею. Освіта теж не була його сильною стороною. Він не мав жодного впливу і статусу у суспільстві. Але у нього була ініціатива, віра та воля до перемоги. Завдяки цим невидимим (і одночасно небаченим) силам він зробив себе правою рукою видатного винахідника.
А зараз давайте розглянемо іншу ситуацію і проаналізуємо приклад людини, у якої, навпаки, було реальне багатство, але вона втратила його, тому що зупинилася за один крок від заповітної мрії.
За крок від золота
Однією з найбільш поширених причин провалу є звичка все кидати через тимчасову невдачу. Рано чи пізно кожен із нас стикається з цим.
За часів «золотої лихоманки» Р. А. Дербі зі своїм дядьком теж подалися на пошуки сяючої руди. Вони поїхали на захід КОПАТИ і багатіти. Дядечко купив ділянку і почав старанно орудувати заступом. Однак, він ніколи не замислювався над тим, що більше золота можна отримати працюючи мізками, а не заступом. Робота була складною, але пристрасне бажання золота було чітким і певним. І ось через тижні тяжкої праці до них прийшла винагорода у вигляді виявлення джерела заповітної сяючої руди. Тепер їм потрібно було обладнання, щоб підняти цю руду на поверхню. Вони спокійно закрили вхід до шахти і поїхали додому у Вільямсбург, штат Меріленд, щоб розповісти родичам і кільком сусідам про свою «знахідку». Вони зібрали гроші на необхідне обладнання, доправили його до шахти. Дербі з дядьком знову повернулися до роботи.
І ось перша вагонетка руди була здобута та відправлена на плавильню. Виявилося, що у них була одна з найбагатших шахт у Колорадо! Ще кілька вагонеток руди, і вони зможуть розплатитися з усіма боргами. І ось тоді вони почнуть гребти гроші лопатою.
Чим нижче вони бурили, тим вище піднімалися їх надії! Але тут щось пішло не так! Золота жила зникла! Як же так? Вони підійшли до кінця веселки, а горщик із золотом їх там не чекав! Вони продовжували бурити глибше, відчайдушно намагаючись знову знайти жилу, але все марно.
Нарешті, вони вирішили все кинути. Вони продали шахту та техніку лахмітнику за кілька сотень доларів і сіли на поїзд додому. Зазвичай лахмітники не надто розумні, але цей виявився з клепкою! Він покликав гірського інженера, щоб оглянути шахту та зробити деякі розрахунки. Інженер повідомив, що проект попередніх видобувачів зазнав невдачі, бо ті не знали про існування так званих «ліній розлому». Його розрахунки показали, що «золота» жила повинна з'явитися буквально за метр ВІД ТОГО МІСЦЯ, ДЕ ПРИПИНИЛИ БУРИТИ ДЕРБІ І ЙОГО ДЯДЬКО! Саме там вона і була!
Лахмітник видобув руди на мільйони доларів, тому що йому вистачило розуму звернутися за порадою до фахівця, перш ніж здатися.
Велика частина грошей, які пішли на обладнання, була отримана завдяки молодому Дербі, чиї родичі і сусіди повірили в нього і зібрали необхідні кошти. Він повернув їм все до цента, хоча на це і пішли роки.
Ще довгий час пан Дербі обмірковував і аналізував невдачу, яка спіткала їх з дядьком, і в підсумку усвідомив, що БАЖАННЯ все ж може бути перетворене на золото. Усвідомлення цього прийшло до нього після того, як він почав займатися страховим бізнесом.
Пам'ятаючи, що він втратив величезні статки, зупинившись буквально в метрі від золота, Дербі використовував цей досвід в обраній ним професії. Він просто казав собі: «Я був за крок від золота, але зупинився. Але тепер я не зупинюся, нехай навіть люди кажуть «ні», коли я пропоную їм купити страховку».
Дербі входить у досить невелику групу людей (менше п'ятдесяти чоловік), які щорічно продають страхових полісів на мільйони доларів. Своєю «наполегливістю» він зобов'язаний уроку, який він засвоїв через свою «не наполегливість» у золотовидобувному бізнесі.
До того як у життя будь-якої людини приходить успіх, вона неодмінно стикається з тимчасовою невдачею і, можливо, навіть з провалом. Коли людина зазнає поразки, вона часто приймає найпростіше для себе рішення – здатися і все покинути. Саме так і робить більшість людей.
Більше п'ятисот найуспішніших людей, що їх коли-небудь знала Америка, розповіли мені, що своїх найбільших успіхів вони досягли, коли були всього за крок від того, щоб скласти руки перед обличчям поразки. Невдача – та ще хитра шахрайка з гострим почуттям іронії. Нічого не приносить їй більшого задоволення, ніж звалитися на людину, коли успіх вже майже був у тієї в руках.
Урок наполегливості за 50 центів
З відзнакою закінчивши «Університет жорстких ударів долі», Дербі вирішив все ж досягти успіху, спираючись на свій «золотий» досвід. Йому пощастило бути свідком ситуації, яка остаточно довела йому, що «Ні» не обов'язково означає «ні».
Одного чудового дня він допомагав своєму дядькові перемелювати пшеницю на старому млині. Його дядько керував великою фермою, на якій жили і працювали робітники. Двері тихо відчинилися і до кімнати увійшла маленька дівчинка, дочка одного з орендарів. Вона сором'язливо стала біля входу і спостерігала за ними.
Дядько, піднявши очі, побачив дитину і грубо крикнув в її сторону: «Чого тобі треба?» Дитина смиренно відповіла: «Моя мама сказала, щоб ви передали їй п'ятдесят центів». «Нічого я не буду їй передавати, – відповів дядько, – а тепер тікай звідси». «Так, сер», – відповіла дівчинка. Але вона не зрушила з місця. Дядько продовжив молоти. Він так захопився, що навіть не помітив, що дівчинка нікуди не пішла. Коли він підняв голову і побачив, що вона все ще стоїть там, він крикнув їй: «Я ж велів тобі йти! Все, йди звідси, інакше дам тобі прочуханки!»
Маленька дівчинка сказала «так, сер», але не зрушила з місця ні на дюйм. Дядько кинув мішок з зерном, який якраз збирався перемелювати, взяв бочкову клепку і попрямував до дівчинки. Вираз його обличчя не обіцяв нічого доброго.
Дербі затамував подих. Він був упевнений, що зараз станеться щось жахливе. Він знав, що у його дядька був жорсткий характер і той не терпів, коли йому перечили.
Коли дядько наблизився до дівчинки, вона швидко зробила крок вперед, подивилася йому прямо в очі і пронизливо закричала у весь голос: «МОЯ МАМА ОТРИМАЄ ЦІ П'ЯТДЕСЯТ ЦЕНТІВ!»
Дядько зупинився, подивився на неї уважно, потім повільно поклав клепку на підлогу, засунув руку у кишеню, витяг півдолара і дав їй.
Дитина взяла гроші та повільно відступила до дверей, не зводячи очей з цього суворого чоловіка, якого вона тільки що перемогла. Після того, як вона пішла, дядько сів і більше десяти хвилин непорушно дивився у вікно. Він з благоговінням розмірковував над тим, який урок йому тільки що дала ця маленька дівчинка.
Дербі теж задумався. Вперше за все своє життя він побачив, як звичайна дитина, більш того, маленька дівчинка, свідомо перевершила дорослу людину. Як вона це зробила? Що в цей момент сталося з його дядьком? Що змусило його втратити всю свою жорсткість і стати покірним, немов ягня? Яку дивну силу використала ця дитина, щоб приструнити цього суворого дорослого чоловіка? Ці та інші подібні питання роїлися в голові Дербі, і він не знайшов на них відповіді ще багато років, аж до того моменту, коли розповів цю історію мені.
Дивно, але історія цього незвичайного досвіду була розказана мені на тому ж старому млині і на тому самому місці, де тоді все сталося. А ще дивно те, що я потім присвятив майже чверть століття вивченню тієї сили, яка дозволила неосвіченій і неграмотній дитині перемогти дорослу розумну людину.
Поки ми стояли там, на цьому затхлому старому млині, пан Дербі все повторював цю історію про незвичайну перемогу маленької людини над великою, і нарешті він запитав мене: «А що ви думаєте про це? Яку дивну силу використовувала тоді та дівчинка, що так сильно вразила мого дядька?»
Що ж, відповідь на його питання ви знайдете в принципах, викладених у цій книзі. Відповідь буде повною і вичерпною. Вона буде містити деталі та інструкції, яких буде достатньо, щоб будь-хто міг зрозуміти і застосовувати ту ж силу, яка волею випадку зійшла на ту малу дитину.
Якщо ви відкриєте свій розум, ви точно зрозумієте, яка дивна сила прийшла тоді на допомогу дитині. Ну, а якщо не зрозумієте зараз, я розповім вам про цю силу в наступних розділах. На сторінках цієї книги ви обов'язково знайдете ідею, яка покращить вашу здатність сприйняття і тоді у вашому розпорядженні буде ця непереможна сила, яку ви зможете використовувати для свого блага. Усвідомлення цієї сили може прийти до вас як у першому розділі, так і спалахнути у вашій голові ближче до кінця книги. Це може прийти просто у формі ідеї або наміру, а може постати перед вашими очима у вигляді цілого готового плану дій. Знову ж таки, це може змусити вас повернутися до минулого досвіду невдач і поразок, щоб винести з них урок, за допомогою якого ви зможете надолужити згаяне.
Після того, як я пояснив панові Дербі, що за сила мимоволі прийшла на допомогу тій маленькій дівчинці, він, швидко проаналізувавши свій тридцятирічний досвід роботи страховим агентом, відверто визнав, що його успіх у цій сфері був багато в чому обумовлений тим уроком, який він засвоїв тоді на цьому старому млині.
Пан Дербі зазначив: «Кожного разу, коли потенційний покупець намагався мене позбутися і не купувати страховку, в моїй голові виникав образ тієї маленької дівчинки на млині, яка кинула виклик моєму дядькові, і тоді я казав собі: Я ПРОДАМ ЦЮ СТРАХОВКУ! Велика частина всіх моїх продажів була зроблена після того, як люди говорили мені «НІ».
Він також згадав і свою помилку, коли зупинився тоді всього за крок від золота, «але, – сказав він, – той досвід був прихованим благословенням. Той випадок навчив мене не здаватися і продовжувати боротися за свої мрії, незалежно від того, наскільки важким це може здаватися. Це був урок, який мені потрібно було засвоїти, перш ніж я зміг досягти успіху в подальшому житті».
Цю історію про пана Дербі, його дядька, маленьку дівчинку і золоту копальню, безсумнівно, прочитають сотні страхових агентів, і всім їм я хотів показати, що саме завдяки цим подіям у своєму житті Дербі досяг такого приголомшливого успіху в страховому бізнесі. Життя часто буває дивним і незбагненним! Успіхи і невдачі, які воно підкидає нам, сягають корінням в простий життєвий досвід. Ці два випадки в житті пана Дербі були абсолютно звичайними і не примітними, але саме цей досвід став ключовим у його подальшій долі. Він засвоїв урок, який дало йому життя у вигляді цих двох важливих подій, тому що він проаналізував і усвідомив їх. Але як бути людині, у якої немає ні часу, ні бажання аналізувати свої невдачі в пошуках знань, які можуть привести її до успіху? Де і як вона може навчитися мистецтву перетворення поразки на можливість? Ця книга якраз і була мною написана, щоб дати відповідь на ці питання. Ця відповідь буде складатися з опису тринадцяти кроків на шляху до успіху. Але не забувайте, що ви можете знайти відповідь на ваші питання у вашій власній свідомості завдяки ідеї, наміру або плану дій, які можуть блискавично промайнути у вашій голові, поки ви будете читати цю книгу.
Хороша ідея – це все що потрібно для успіху. Принципи, описані в цій книзі, це просто найбільш практичні способи для формування хороших і корисних ідей.
Перш ніж заглибитися в опис цих принципів, я хочу зробити ще одне невелике, але вкрай важливе зауваження… КОЛИ У ВАШЕ ЖИТТЯ ПРИХОДЯТЬ ГРОШІ, ВОНИ ПОЧИНАЮТЬ ПРИХОДИТИ НАСТІЛЬКИ ШВИДКО І У ТАКІЙ ВЕЛИКІЙ КІЛЬКОСТІ, що ви реально питати себе: «ДЕ Ж ВОНИ ховалися від мене ВЕСЬ ЦЕЙ ЧАС?» Це здається ще більш вражаючим на тлі поширеної думки, що багатство приходить тільки до тих, хто працює довго і важко. Коли ви почнете ДУМАТИ і БАГАТІТИ, ви помітите, що шлях до багатства починається, перш за все, з вашого особистого ставлення до життя, постановки чіткої мети і прикладання зовсім невеликих зусиль. Будь-яка людина, яка бажає, щоб у її житті з'явилося багатство, повинна знати, як досягти необхідного ставлення до життя. Я провів двадцять п'ять років досліджуючи і аналізуючи досвід більше 25 тисяч чоловіків і жінок, тому що я теж хотів знати, «як люди стають багатими».
Без цього дослідження не було б і цієї книги. Читаючи її, зверніть увагу на дуже важливу істину, а саме: Велика депресія в економіці почалася у 1929 році і досягла рекордного рівня, поки через деякий час Рузвельт не став президентом США. Саме з того моменту економіка почала оживати. Подібно до того, як в театрі поступово запалюються лампи після спектаклю, перетворюючи темряву на світло, так і страх в головах людей поступово зникав, перетворюючись на надію та віру у світле майбутнє.
Вивчивши принципи успіху і почавши застосовувати їх на практиці, ви помітите, що ваше фінансове становище почне поліпшуватися, та й взагалі все, за що ви будете братися, почне працювати вам на благо. «Неможливо», – скажете ви? А ось і ні! І ви самі матимете змогу у цьому впевнитися!
Одна з головних слабкостей людства – це при нагоді прикриватися таким зручним для багатьох словом «неможливо». Людина списує на «неможливо» успіх, який до неї НЕ приходить, і речі, які вона НЕ МОЖЕ зробити. Ця книга була написана саме для тих, хто шукає правила успіху, які принесли багатства іншим людям, і готова поставити на кін усе, слідуючи цим правилам. Багато років тому я купив гарний словник. Насамперед я знайшов у ньому слово «неможливо» і акуратно вирізав його з книги. Може, і вам варто зробити щось подібне?
УСПІХ приходить до тих, хто подумки ГОТОВИЙ до нього. НЕВДАЧА ж наздоганяє тих, хто подумки мириться з нею.
Мета цієї книги полягає в тому, щоб допомогти всім бажаючим навчитися мистецтву перетворення ДУМОК ПРО НЕВДАЧІ на ДУМКИ ПРО УСПІХ.
Ще одна слабкість, яка властива дуже багатьом людям – це звичка судити про все і кожного за своїми враженнями і переконаннями. Хтось, прочитавши цю книгу, все одно залишиться при думці, що неможливо ДУМАТИ і БАГАТІТИ. Ці люди просто не здатні мислити про багатство, тому що їх розумові звички застрягли у бідності, злиднях, стражданнях, невдачах і поразках.
Такі нещасні люди нагадують мені одного видатного китайця, який приїхав до Америки, щоб отримати американську освіту в Чиказькому університеті.
Одного разу Вільям Рейні Гарпер, засновник Чиказького університету, зустрівши цього молодого китайця на кампусі, зупинився, щоб поговорити з ним кілька хвилин. Він запитав, що б той назвав найбільш відмінною рисою американського народу.
«Ваші очі, – вигукнув китаєць, – у вас дуже дивний розріз очей!»
Але ж те ж саме і ми говоримо про азіатів.
Ми відмовляємося вірити в те, чого не розуміємо. Ми нерозумно і наполегливо продовжуємо вірити в те, що наші власні обмеження є нормою. «Звичайно, очі того іншого хлопця дивні, тому що вони не такі самі, як у мене».
Мільйони людей дивляться на досягнення Генрі Форда і заздрять його вдачі, щасливому збігу обставин, геніальності, та, власне, всьому підряд, на що можна було б списати його успіх. Можливо, одна людина зі ста тисяч і розпізнає секрет успіху Форда, але все одно буде мовчати чи то через свою скромність, чи то впертість, бо вирішить, що секрет цей занадто простий, щоб навіть говорити про нього. Зараз я наведу приклад, який прекрасно вам проілюструє суть цього «секрету».
У 1930-ті роки Генрі Форд зробив чергову автомобільну революцію, запустивши виробництво і почавши встановлювати у свої автомобілі двигун V8, який здобув славу інженерного дива. Він вирішив побудувати двигун з усіма вісьмома циліндрами, відлитими в одному блоці, і спантеличив своїх інженерів розробкою такої конструкції. Креслення були готові, але його інженери повідомили, що такий виріб виготовити просто неможливо. Генрі Форд, який дуже часто у своєму житті робив неможливі речі можливими, відреагував на ситуацію по-своєму. Він сказав: «Знайдіть спосіб це зробити». «Але, – відповіли вони, – це неможливо!» «Попрацюйте над цим, – наказав Форд, – працюйте, поки не досягнете успіху, скільки б часу на це не було потрібно».
Інженери почали працювати. У них просто не було вибору, якщо вони хотіли продовжувати працювати на Форда. Минуло шість місяців, результату не було. Минуло ще шість місяців, а результату знову не було. Інженери випробували всі відомі способи, щоб виконати наказ Форда, але це здавалося їм поза всяких сумнівів «неможливим!»
Наприкінці року Форд знову переговорив зі своїми інженерами, і знову вони повідомили йому, вони не знайшли спосіб виконати його наказ.
«Продовжуйте працювати, – сказав Форд, – я хочу цей двигун, і я його отримаю». Вони продовжили роботу, і потім, немов за помахом чарівної палички, секрет успіху був знайдений. Створення V-подібного мотора стало початком розробки цілого сімейства двигунів V8, багато з яких продовжують випускатися і в наш час.
РІШУЧІСТЬ Форда знову дала свої плоди! Можливо, я описав ці події не дуже детально, але головне, що результат і зміст їх чітко видно. Вони підкажуть вам, бажаючим ДУМАТИ і БАГАТІТИ, секрет багатомільйонних статків Форда. Відповідь лежить на поверхні.
Генрі Форд досяг успіху, тому що він розумів і застосовував принципи успіху. Одним з них є БАЖАННЯ: знання, чого ти хочеш. Тримайте історію життя Генрі Форда в голові, поки будете читати цю книгу, бо в ній криється формула його грандіозних досягнень. Якщо вам вдасться її розгадати, ви зможете застосовувати цю формулу до будь-якої сфери діяльності і результатом будуть такі ж грандіозні досягнення.
Ви – «володар своєї долі», ви – «капітан своєї душі», тому що…
Коли Вільям Ернст Генлі написав, не побоюся цього слова, пророчі рядки: «Я – володар своєї долі, я – капітан своєї душі». Він хотів тим самим сказати нам, що ми є володарями наших доль і капітанами наших душ, бо у нас є сила керувати своїми думками. Він хотів донести до нас, що вселенська субстанція, в якій рухається та існує наша маленька планета, в якій рухаємося та існуємо ми, є енергією, що рухається з неймовірно високою швидкістю вібрації. І що субстанція ця наповнена силою, яка пристосовується до тих думок, які містяться в нашому розумі, і ВПЛИВАЄ на нас, використовуючи існуючі в природі сили, щоб надати нашим думкам матеріальної форми.
Якби поет розкрив нам цю велику істину, пояснив все детально, ми б знали, ЧОМУ ми є Володарями наших доль і Капітанами наших Душ. Він повинен був сказати нам, навіть зробити на цьому акцент, що ця сила не бачить різниці між деструктивними і конструктивними думками, і що вона матеріалізує думки про бідність так само просто і швидко, як і думки про багатство.
А ще він повинен був сказати нам, що наш мозок заряджений домінуючими думками нашої свідомості, ці «заряджені» думки ніби магніт притягують до нас сили, людей і життєві обставини, які відповідають природі наших домінуючих думок.
Він повинен був сказати нам, що перш ніж ми зможемо накопичити незліченні багатства, ми повинні зарядити наші розуми інтенсивним БАЖАННЯМ цього багатства, що ми повинні налаштувати наші ДУМКИ НА БАГАТСТВО, і саме наше БАЖАННЯ дасть нам натхнення і наснагу створити алгоритм його отримання.
Але, будучи поетом, а не філософом, Генлі просто виклав велику істину в поетичній формі, щоб читачі самі розмірковували над її тлумаченням. І ось так, мало-помалу істина розкрилася вам сама по собі, і тепер ви зрозумієте, що принципи, описані в цій книзі, відкриють вам секрет управління вашою економічною долею.
Що ж, ось і настав час розглянути перший з цих принципів. Відкрийте свій розум, відкиньте всі сумніви і упередження. Не забувайте, що ці принципи – то не вигадка і не забаганка однієї людини. Вони були сформульовані на основі життєвого досвіду більше 500 людей, яким вдалося заробити мільйони доларів. Ці люди починали свій шлях у бідності, без належної освіти і положення у суспільстві. Принципи успіху допомогли їм стати на ноги, вибитися в люди і розбагатіти. Ці ж самі принципи можуть допомогти і вам. Ви самі переконаєтеся, що це буде досить нескладно. Перш ніж ви перейдете до наступної глави, я хочу, щоб ви знали, що все, що там написано, може легко змінити всю вашу фінансову долю, оскільки це вже докорінно змінило життя двом людям, про яких я збираюся вам розповісти далі.
Я також хочу, щоб ви знали, що ці двоє настільки близькі мені люди, що я не взяв би на себе сміливість перекручувати факти, навіть якби і хотів цього. Один з них був моїм найближчим другом майже двадцять п'ять років, інший – мій власний син. Незвичайний успіх цих двох чоловіків, як вони самі зізналися, був побудований на принципах, про які буде йти мова в наступному розділі. А те, що я наводжу такий, можна сказати, особистий і близький мені приклад, ще більше підкреслює сильний вплив цих принципів.
Майже п'ятнадцять років минуло з тих пір, як я виступав з напутнім словом на церемонії вручення дипломів в Салемському коледжі в Західній Вірджинії. У цій промові я зробив великий акцент на принципі, про який йтиметься у наступному розділі. Один з випускників безумовно надихнувся цим принципом і зробив його частиною своєї життєвої філософії. Цей молодий чоловік в подальшому став членом Конгресу і важливою фігурою в уряді. Незадовго до того, як рукопис цієї книги був переданий до видавництва, він написав мені листа, в якому настільки чітко виклав свою думку щодо принципу, про який я вам зараз розкажу, що я вирішив опублікувати його лист у якості передмови до наступного розділу. Просто прочитайте і задумайтесь, які можливості може подарувати вам дотримання цього принципу.
«Шановний Наполеоне,
Моя служба в якості члена Конгресу дозволила мені побачити проблеми багатьох людей, так би мовити, не з чуток. І ось я пишу Вам, щоб запропонувати рішення, яке може допомогти тисячам гідних людей.
Заздалегідь приношу свої вибачення, але моя пропозиція потребує кількох років вашої праці і відповідальності, але я всеодно буду радий вам її озвучити, тому що знаю, що ви дійсно завжди раді допомогти людям.
У 1922 році ви виступали з напутнім словом на церемонії вручення дипломів в Салемському коледжі, і я був серед випускників. Тоді ви надихнули мене ідеєю, якій я вдячний за ті можливості, які відкрилися переді мною зараз, а саме служити народу своєї держави. Це ідея, якій я буду вдячний за будь-який успіх, який чекає на мене в майбутньому.
Я пропоную вам включити у свою книгу ті ідеї і переконання, які ви донесли нам у тій напутній промові, тому що таким чином ви дасте і іншим людям можливість скористатися вашим багаторічним досвідом спілкування з людьми, які завдяки своїм досягненням прославили Америку як найбагатшу націю на землі.
Я пам'ятаю, немов це було вчора, вашу неймовірну розповідь про Генрі Форда, який не маючи ні копійки за душею, ні належної освіти, ні впливових друзів, піднявся до величезних висот. Саме завдяки вашій промові я вирішив для себе, що теж досягну чогось у цьому житті, скільки б труднощів та перешкод мені не довелося подолати для цього.
Щорічно тисячі молодих людей закінчують своє навчання і вступають у доросле життя. Я впевнений, що кожному з них було б корисно почути такий самий надихаючий посил, який я тоді отримав від вас. Вони напевно хочуть дізнатися, з чого їм варто почати будувати своє успішне життя.
Ви можете розповісти їм все це, тому що ваші поради вже допомогли налагодити життя дуже багатьох людей.
А ще я був би безмежно Вам вдячний, якби до кожної вашої книги додавався один з ваших Тестів для самоаналізу, щоб кожен покупець книги мав можливість скористатися цим вичерпним алгоритмом особистісного зростання, щоб, як і я свого часу, надихнутися і знайти свій шлях до успіху.
