Сині етюди

"Я, знаєте, належу до того художнього напрямку, який сьогодні не в моді. Я, пробачте за вольтер*янство, я...романтик! Саме відси й іде розхристаність і зворушливе шукання самого себе до ста двадцятьох років(я думаю прожити сто п*ятдесят)"

"Я - мрійник і з висоти свого незрівнянного нахабства плюю на слинявий "скепсис" нашого скептичного віку"

Я любила шоколад, голубе небо й прекрасні очі художника.

У діккенса, здається, в "записках піквікського клубу" герой скрикнув:-їхать-так їхать, як говорив папуга, коли кішка потягла його за хвіст. У діккенса, здається, з тих же "записок піквікського клубу", є й такий радісний вираз:-а от і я!-як казав хтось, падаючи з десятиповерхового будинку.

"_Скажи, Альошо: ти не знаєш, в чому полягає краса й радість земної муки?

_ Не знаю.

_ А я гадав, що ти знаєш, бо ти, Альошо, художник."

"Фур*є вся в зажурних піснях віолончелі. Вона всіх любить, всі для неї друзі: і нарком, і провокатор - це логіка її любови."

"І знов у вечорових сутінках степу шипіли, свистіли й вовтузились паровики. Альоша теж зрідка поглядав туди, і невідомо було, чого поглядав туди некрасивий карлик Альоша"

"Не знаю, я дивлюся вгору - там синьо і нічого не видно, а я щось знаю. Його ніхто не бачить, а я почуваю"

"Американці не читають творів із нещасним кінцем, слов*яни навпаки - така вдача в тих і других"

...справжня життєва дійсність - хижа й жорстока, як зграя голодних вовків.Це була дійсність безвихідні,неминуча, як сама смерть.