Kitobni o'qish: «Казки для малечі про важливі речі»

Чому літера «Я» в абетці остання

Дав-н-о-о це було. Літери ще не були зібрані в абетку, як зараз. Кожна жила поряд з предметом, назва якого починалася саме з тієї літери. Стрибала разом з БІЛОЧКОЮ, грала на БАРАБАНІ літера Б, літера В висіла під ВИШНЕЮ, під ВИНОГРАДОМ, Г – під ГОРІХОМ або під ГРУШЕЮ. У кожному ДОМІ, звичайно, жила буква Д. ХЛІБ, запашний свіжоспечений ХЛІБ любили літери Х.

Коли люди щось писали, вони кликали літери, і ті охоче йшли на допомогу. Але одного разу сталася така історія. Люди побудували великий будинок. Треба заселяти його, та не можуть написати на папері, що будинок готовий – в слові двадцятиповерхови літери Й немає. Йогурт в той день ніхто не заквасив, а усі Йоржики, а разом із ними усі літери Й подалися далеко-далеко. Докликатися не можна. Будівельники нервують: такий великий дім вчасно побудували і на тобі – одна-однісінька літера все затримує. Обурюються люди: вони вже з речами приїхали, а їх не пускають. І літерам соромно. Раптом заговорила літера А.