Kitobni o'qish: «Близнята»
Одна дуже вбога жінка народила двох синів близнят. Якось уночі, коли діти спали в колисці, вона задумалася над їх долею і зажурилася.
Жінка сиділа у тяжкій задумі, як раптом біля неї з’явилася людська тінь і запитала:
– Чого ти хочеш просити у Долі для своїх дітей?
Мати здригнулася… Глянула на тінь, що стояла непорушно, і промовила до неї:
– Це ти питаєш?
– Я?
– Хто ж ти?
– Я негайно виконую всі бажання.
– Я хочу, щоб вони жили краще від мене, – сказала мати. – Щоб не знали бідності й нужденного життя, щоб були щасливими.
– А ще чого хочеш?
– Щоб давали іншим те, чого вони не мають: сумним – радощі, заплаканим – сміх, скорботним – утіху, немічним – здоров’я, а всім разом – щастя.
– Чи хочеш, щоб твої сини принесли це сучасним людям чи прийдешнім поколінням?
– Навіщо дбати про прийдешніх людей? Нехай сучасним дадуть се! – відповіла мати, а потім подумала та й каже: – Дай одному щастя для сучасних, а другому – для майбутніх!
Тоді тінь перетворилася в жінку, і мати побачила, що перед нею стоїть сама Доля.
Доля вклала в душу одного хлопчика розуміння людських пристрастей і подарувала йому три яблучка: одне скляне, друге золоте, а третє цілком звичайне, таке, як ще в раю росло.
Другому синові доля вклала в душу глибоку допитливість і подарувала йому маленьку земну кулю з горами, морями і блакитним небом, засіяним зорями.
Bepul matn qismi tugad.
