Kitobdan sitatalar «Перейти темряву»

Можливо, їй зараз гірше, ніж їй, Марті. Пояснити, що життя не закінчується з закінченням стосунків, якими б вони були, і якщо хтось може промовляти до коханої жінки такі брутальні слова, – не треба боятися. І не варто тікати. Той, хто тікає – передбачає, що його наздоженуть. Це ж – елементарно! Подивитись хоча б якесь кіно жахів: там жертви завжди тікають – на екрані це виглядає моторошно: мчать лісом, натикаючись на дерева, тремтять від страху, дослухаючись до кроків за спиною. І все закінчується кривавою драмою. Але це – в кіно. Марта завжди уявляла, як жертва зупиняється, повертається обличчям до нападника й… сама починає наступ. Непоганий прийомчик, а головне – несподіваний. А мить несподіваності завжди дає шанс урятуватися. Або, принаймні, загинути гідно.