Хистка пелюстка розповита —
Звичайний досвіт серед літа —
Роса в траві – бджола чи дві —
Вітрець як сон – ряхтіння крон —
І я – троянда!
Я двічі гинула страждала Молилася щомога
Жебрачкою стояла двічі
Перед дверима Бога!
Два рази янголів послав ти
До мене – на розмову
Грабіжнику! Банкіре! – Отче!
Я нещаслива знову!
Герой хто бореться прилюдно —
Та доблесніший той
Хто носить у душі Голгофу
Хто в безвісті герой —
Хто гине та його не бачать
Народи – хто на смерть
Іде та жоден край не тужить
Що зір його померк
Ми віримо – в шеренгах рівних
Bepul matn qismi tugad.