Леся Українка

Щоночі у сні бачу, мила, тебе З привітним на устах вітанням І кидаюсь я тобі, мила, до ніг З гірким, безнадійним риданням. На мене журливо так дивишся ти, Хитаєш собі головою, І котяться з ясних твоїх оченят, Мов перли, сльоза за сльозою. І тихеє слово я чую твоє, Букет з кипарису приймаю. Прокинусь — букет з кипарису зника, А слово твоє забуваю.

Переклад Лесі Українки Коли сниться мені, що ти любиш мене, Ти на сон мій не гнівайся, люба, — Тільки в мріях я маю те щастя ясне, Кожний ранок – оплакана згуба. Любий сон! забери собі силу мою, А мені дай безсилля розкішне, Може, знов, як і в ту ніч, я буду в раю, Ох, яке ж то життя буде пишне! Смерть і сон – кажуть люди, – то браття рідні, Сон єсть образ мовчазної смерти, Коли смерть може дать кращий рай, ніж у сні, То я прагну скоріше умерти.